Мандруючи УкКраїною - в пошуках пригод в осінніх Карпатах

#297251 » 17.11.2014 01:16

Дійові особи: Giantlemann and Giantille
Дата: 25.08 – 04.09.2014
Акт в 10 діях. Релаксаційний епос.

Вступ.

Ламаючи традиції не писати звіт відразу після походу, вирішив знайти в собі натхнення одразу поділитися с друзями чудовими миттєвостями останньої мандрівки.

Мандрівка власне вийшла відносно спонтанною. Одного літнього вечора було прийнято складне рішення відмовитися від первинних планів, зважаючи перш за все на економічну ситуацію. Але сидіти вдома та марно гаяти життя зовсім не хотілось, тому була знайдена дуже швидко розумна альтернатива Великим далеким горам – Карпати. Як ви добре розумієте, проміняти гори не на гори просто не можливо, тому вирішили гайнути саме Карпатами. По перше, були на велосипеді ми там лише одного разу і залишили велике поле незвіданих стежок. По друге, в Крим бажання не було їхати по цілій купі причин: погода, митний контроль, ціни, проблеми зі зв’язком…Карпати видавались більш дружніми, ніж неадекватний Крим.

Отже, рішення прийнято, почали підготовку. Хоча яка там підготовка, здається часом на покатуху збираюсь більш якісно, ніж в даний похід. Тішила думка, що ми не закордоном, тут як у себе вдома і майже всі проблеми можна вирішити відносно легко. Тому, майже самим важким було знайти оптимальний маршрут на західну Україну, а з цим повна засада. Симулюючи із себе dbahn і гаючи купу часу, врешті решт був знайдений доступний варіант що отримав секретну назву «Через Ж в П». Коротше кажучи, з ДруЖківки в Миргород, що в Полтавській області, а далі прямим над-повільним потягом до Львова і звідти до Франківська. Таким чином дорога зайняла аж 25 годин (із них 5 на пересадки).

З маршрутом теж не парились довго. Українські Карпати не залишають багатого вибору для вело мандрівників, тому дружина, в не власній для неї манері, накидала приблизний маршрут зі словами «Розберемося…». Лише одна ділянка визвала у нас головний біль не лише під час подорожі, а й під час підготовки, але про це трішечки пізніше.

Власне кажучи, на тому і вся підготовка – відкрив черговий список речей, з невеличкими змінами спакували все в баул, та змазали лижі, тобто ланцюги. Єдине, що варто відзначити важливого, завжди готуйте спорядження відразу після останнього походу. Саме так завжди намагаюсь робити, але про деякі речі просто забув і під час пакування був неприємно здивований. Повезло, що забув про не саму важливу річ. Проте досвід неприємний.

#297252 » 17.11.2014 01:25

День (дні) 0 – особливості національної залізниці.

Ми мали змогу за добу відчути повноту різноманіття УЗ. Перший потяг – Інтерсіті. Квиток був придбаний в перший вагон. Проходячи вздовж вагонів з велосипедами, один зі стюардів (так, в Інтерсіті працюють не звичайні провідники, а самі справжні етнічні Стюарди !) зауважила, що б я йшов з велосипедами в П… (перший вагон). Завантаження роверів та їх перевезення не викликало жодних проблем чи навіть питань.

Шлях до Миргорода був дуже приємний, швидкий, та комфортний.

На станції відчули колорит українського суржику. Сама станція дуже несподівано приємно вразила: досить комфортний зал очікування, фото та інформація з історією міста, телевізор з «1+1», табло зі схемою руху потягів в реальному часі. Зі словами «тут напевно має бути вай-фай», не вірячи самому собі, підключився до відкритої точки доступу. Мабуть був якийсь глюк з рутером, бо інтернет в мене так і не з’явився. Потішив напис на табло з рухом, що дуже наполегливо просив активувати «Хвіртки ХП».

: WinActivation.jpg (122.12 Кб) Просмотров: 2518

Нашими сусідами в наступному потязі були п’яні члени якоїсь регбійної команди. За ніч вони встигли зробити майже все, що можуть в своєму житті: чіпляли провідницю (зауважте, не стюардесу, а провідницю!), вмовляли чоловіка знизу «забухати», спали голяка, пили чужу воду та розмовляли самі з собою. Якби зіграли в регбі, був би повний комплект. А так я залишився з осадом, що шоу було не повноцінне.

Дорога в Франківськ була більш приємна, і справа навіть не в тому, шо я забув відмінити білизну під час придбання квитків і ми мали змогу цілих три години ніжитись в ній, а в тому, що сусідами були досвідчені хлопці-пішаки, які розповідали цікаві історії. В поїзді я зі-звонився з подружкою, що в цей час була на Говерлі, та повідомила нам про жахливий холод і дощ впродовж дня. Зважаючи на трек другого дня, оптимізму це не додавало. В Івано-Франківську переночували у друзів та з ранку понеділка почали мандрівку…

#297253 » 17.11.2014 01:37

День 1 – розминка.

Ранок, на відміну від попереднього, коли весь час йшов дощ, був безхмарний та сонячний. Зважаючи на все той же трек другого дня, вирішили скористатися чудовою можливістю скоротити час та відстань до Надвірної за рахунок дизеля. Об 11-й годині ми вже були в Надвірній, час згаяли на закупівлю харчів та розгляд руїн Пнівського замку.

Одна неприємна несподіванка очікувала нас – у Віки перестали працювати задні гідравлічні гальма. Пояснення цьому явищу я досі не знайшов. Ці гальма пережили не один потяг, та навіть не один літак, працювали за пару днів до того, наявних слідів витоку мінералки знайдено не було. Гальма починали працювати лише після енного натискання ручки. Надія залишалась на передні гальма з 180-м ротором, який так тішив Пашу, та думка, що в гору гальма нам не потрібні і взагалі їх придумали боягузи.

#297254 » 17.11.2014 01:50

Отже, впрягши коней, рушили на південний захід. Надвірна мала притаманний таким містечкам спокій та Український шарм і великі ями на дорозі прямо в центрі міста. Минаючи Пнів на шляху до Пасічної, поступово набирали висоту, маневрували поміж ям та тренували українську мову.

У Пніві розташований Музей нафтопромислів галичини

#297255 » 17.11.2014 01:55

Дорога досить спокійна, некваплива, як все Гуцульське життя.

В Пасічній стало ще цікавіше. Дорога привела нас до річки Бистріці-Надвірнянської та горам по обидва боки дороги. Стало їхати значно приємніше, бо шум води тішив слух, а краєвид навкруги – зір.

Дратувало лише сміття – його досить багато на узбіччі. Їхали дуже повільно, хапаючи кайфа від того, що буденні проблеми залишили десь далеко і трішечки можна пожити в своє задоволення. На місточку через Зеленицю недовго відпочили та перепоїли.

#297256 » 17.11.2014 02:03

Далі дорога на Бистрицю. За першим варіантом пункт першої ночівлі. Тут вже гори по сторонам ставали більш величнішими та ліси густішими. Машини стали зовсім рідкісним явищем. Покриття дороги було досить добрим, як для Карпат.

На околиці Максимця зупинились зробити гарне фото – ліс підступив дуже близько.

Мою увагу привернула шкарлупа з горішків та маленьке дівчисько з брудним ротом та каменем в руці. Відразу недопетрав, а лиш згодом второпав, що дівчисько наївшись яфини (черника, російською), лузала на пеньку ліщину.

Я підійшов запитатися дівчинку, де саме вона нарвала ліщини. Відповідь була швидка, коротка, суха, з осторогою: “Там”. Не знаю чому, але я явно викликав підозру та страх. Здавалося, що вона готова бігти швидко, мов від дикого звіра. Погляд дівчинки був теж дикий; мені здалося, що ми зустріли гуцульське Мауглі.

#297275 » 17.11.2014 17:12

«Хвіртки ХП»

Мені здається, що власні назви не перекладаються ні УкраЇнською, ні іншими мовами

Чакаємо продовження звіту, але вже зараз пекельно заздрю...

#297278 » 17.11.2014 18:14

qweer писал(а):Мені здається, що власні назви не перекладаються ні УкраЇнською, ні іншими мовами

То не переклад, а запозичене слово з лексикону диких людей гір десь між Прутом та Черемошем

Дочекайтесь продовження. Наступного дня буде, вибачаюсь на слові, треш, який так полюбляє ваша група двоколісно-двоповдвісних райдерів :mujik

#297280 » 17.11.2014 18:57

Giantlemann писал(а):Наступного дня буде, вибачаюсь на слові, треш, який так полюбляє ваша група двоколісно-двоповдвісних райдерів

Ви так говорите ніби це щось погане. можливо ви його ще не розпробували? :oops:

#297284 » 17.11.2014 19:48

Ви так говорите ніби це щось погане. можливо ви його ще не розпробували?

Підтримую, братє Мій. Цього не треба соромитись

#297287 » 17.11.2014 21:33

Красивый отчет. Красивые фото

#297290 » 18.11.2014 00:12

Ліщина виявилась ще зеленкуватою, але нас дуже тішила думка, що ми скуштували справжні дикі горіхи.

Вїзд в Бистрицю був неначе через ворота – по місточку, через річку. Здавалося, що далі не велике село, а маленький хутір. На в’їзді в село біли облаштовані місця для відпочинку, де ми організували обід. На сонечку було дуже тепло, а в затінку дуже прохолодно бо з лісу дув холодний вологий не слабкий вітерець.

Зверніть увагу на назву типу поселення

Знайди пташку!

#297291 » 18.11.2014 00:27

За місточком село розпахнулось наче віяло - чим далі до центра, тим ширше воно ставало. Здавалося що ми в долонях гір - і повірте, це не просто банальний літературний штамп. Сонечко було праворуч на заході та по трошку наближалось до маківок ялинок, тому полонина втопала в вечірніх жовто-гарячих промінчиках.

Село тупікове. Не в плані розвитку, а в плані шляху - дорога в село була одна, а за селом були лиш гори з незліченною кількістью річок та струмочків. Саме цей факт викликав купу дебатів. Ми не знали, наскільки реально використовувати на данний час лісові стежки. Читаючи звіти лише переконувались, що дорога може бути важкою та непердбачюванною. Але з іншого боку ми не мали альтернативи. Ну як сказати не мали. Мали можливість зробити великий гак на північь. Так, дорога значно краща та більш передбачувана. Але ж нас вабив поклик гір, тому емоції переважили над здоровим глуздом. Одже, за день до початку подорожі ми відкинули усі вагання та твердо вирішили йти через гори, тому що не знайшли вагомих аргументів, при яких би обставинах ми не змогли подолати перевал. Ми мали на увазі декілька піших маршрутів. Зупинилися на маршруті через перевал Легіонів. По перше, це був найкоротший шлях. По друге, виходячи зі звітів джипирів там можно навіть проїхати при певних обставинах на кросовері, але не без допомоги лебідки. По третє, шлях був добре промаркований на мапі. Ми важали, що головним завданням є підйом на перевал, а спуск, хоч і по стежкам, що є далеко не на кожній мапі, буде значно простіший.

Отже, в центрі села закінчився який не який, але асфальт. Тут ми закупили велику кількість води для ночівлі та на наступний день на випадок, якщо десь застрянемо у горах. За черговим місточком почалась впевнена грунтівка. Незвачаючи на сильні дощі на передодні, рухатись можна було досить комфортно.

Згадуючи той вечір, переді мною постає картина майже Альпійських крайовидів. Зелені соковиті схили з чудовими будиночками пестилися у останніх промінчиках сонця на сьогодні.

Уважний читач запитається, чому картина “майже Альпійська”. А досвідчений йому відповість - європейської інфраструктури тут не буде ще дуже довго.

#297292 » 18.11.2014 00:36

Приблизмно через кілометр доїхали до місця, де в Бистрицю впадає Рафаловець. Саме тут ми маємо повернути праворуч та почати підйом на перевал.

Я, честно кажучі, дуже турбувався про якість грунтів на цій ділянці після дощу. На щастя, дорога була значно краще, ніж я уявляв собі. Незважаючи на більш крутий набыр висоти, мокрий грунт та безліч калюж на дорозі, ми майже весь час рухались сидячи за кермом велосипеда.

Досить швидко добралися до джерела мінеральної води. Кажуть, що це джерело найбільш схоже за складом на всім відому Нафтусю. Ми також набрали пляшку, так би мовити, для отримання цілющої енергії. Пити воду майже не можливо, бо запах нагадує тухлі яйця, тому пили її дуже швидко та короткими ковтками.

Біля джерела облаштована дуже пристойна туристична стоянка.

Саме тут мусили стати за планом номер 1. Але маючи час в запасі завдяки дизелю, вирішити рухатись вперед якомога далі.

#297293 » 18.11.2014 01:28

Тут нам зустрівся невеличкий стадо корів, що поверталися з пасовиська.

Atom heart mother

Одна корова вподобала мій баул, почавши його лизати.

Собаки, що пасли корів, були дуже гарними, тому ми не могли залишитись байдужими та не сфотографувати їх. На згадку про велосипедистів зі сходу, вони отримали по шматку ковбаси. Гучне плямкання засвідчило дружбу людини та тварини, сходу та заходу!

Бонус - кінь

#297294 » 18.11.2014 01:39

Продовжуючи рух вперед я все очікував, коли ж Рафаловець та наша дорога стане одним цілим. Саме про це писали в звітах. Скажемо прямо, ми зачекалися. На щастя!

Спочатку були величезні калюжі.

#297295 » 18.11.2014 01:56

Подолавши приблизно 2 третини шляху, ми сустріли перший брід. Будучи підготовленим до такого явища, я спокійно дістав ляпанці, перевзувся, закатав штани, та, вдаючи з себе чоловіка коханної дружини заходився переносити велосипеди та дружину.

Viam supervadet vadens

Було не складно, весело, ми жартували, сміялися, бавилися. Ця процедура повторилася ще декілька разів.

Аж раптом ми таки зустрілися з місцем, де річка і дорога поєдналися. Тут вже було значно важче. Мали здолати метрів з 30 по холодній воді та слизькому камінні. Але вибору не мали. І ця процедура мала повтор.

Здолавши наступну таку ділянку, я пішов на розвідку. Виявилось, що далі дорога стає дуже крутою і треба здолати ще декілька десяків метрів по воді, після чого дорога уходила вліво від основного русла Рафаловця. Саме в цьму місці була ділянка 15 на 15 метрів, де можно було встановити намет, тому вирішили стати прямо тут, в 5 метрах від дороги-ріки. Хоча було дуже велике бажання піднятися до перевалу. За моїми підрахунками ми мали пройти десь трішечки більше кілометра. Але швидкі сутінки та складна дорога змусили стати просто тут. На годиннику було близько о пів на девяту. Приняли “душ” у річці перед сном, попоїли каші, та ретельно вдягшись, полягали дуже швидко спати.

#297297 » 18.11.2014 10:55

Більше фото першого дня:

phpBB [media]

Як дивитися

#297303 » 18.11.2014 16:22

Ах ці незабутні карпатські полонини.... А корови які пасуться на них! вранці прокидаєшься і скрізь чуєшь асинхроний "ДЗИНЬ! ДЗИНЬ!" дзвоників, які висять на шиях у корівок! і дуже смачний сир ... та добрі гуцули - пастухи.
пробачте, просто ваш похід навіяв мені ці спогади...
Дякую, цікава повість про українських туристів-велосипедістів, чекаю продовження

#297307 » 18.11.2014 16:37

вдаючи з себе чоловіка коханної дружини

Але хіба щось треба вдавати?
Ти просто робив Як треба, так, тому що, ти і є люблячий чоловік.
Мені так здається

Псі: Я вже уявив, як Твої "двухподвісні знайомі", з галасом та реготом, зі шмарклями на обличчі, проїзджають по тому броду, здиймаючі хвилі з джерельної води, та зі шмарколь :crazy:

Мандруючи УкКраїною - в пошуках пригод в осінніх Карпатах

Мандруючи УкКраїною - в пошуках пригод в осінніх Карпатах

Кто сейчас на конференции